пʼятницю, 8 травня 2020 р.

День пам’яті та примирення


Слово «війна» нині звучить в інформаційному просторі найчастіше, а його значення відчувають усі українці. Вся історія нашого народу пов’язана з постійною загрозою іноземного вторгнення, з необхідністю відстоювання своєї свободи і незалежності.
Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства. Цей день присвячений пам’яті тих мільйонів людей, чиє життя було обірване насильством світового масштабу, людям усіх рас і націй. Тим, хто загинув на фронтах, і тим, хто загинув під час бомбардувань, побував у полоні, концтаборах, чи просто зник безвісти у вихорі воєнного лихоліття.
У листопаді 2004 року, рішенням 59-ї сесії Генеральної асамблеї ООН, 8 та 9 травня було проголошено Днями пам’яті та примирення.
Асамблея також підкреслила, що ця історична подія підготувала умови для створення Організації Об’єднаних Націй, покликаної позбавити майбутні покоління від лихоліття війни, і закликала держави-члени ООН об’єднати зусилля у боротьбі з новими викликами і загрозами та зробити все можливе задля урегулювання всіх суперечок мирними засобами згідно зі Статутом ООН і таким чином, аби не піддавати подальшій загрозі міжнародний мир і безпеку.
В Україні День пам’яті та примирення встановлений згідно з Законом України "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років". Таким чином, Україна розпочала нову традицію відзначення 8 та 9 травня в європейському дусі пам’яті та примирення.
Цей день встановлений задля "вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску у перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні, висловлення поваги усім борцям проти нацизму, увічнення пам’яті про загиблих"
Офіційне гасло пам’ятних заходів – "1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо".
 Символом Дня пам’яті та примирення з 2014 року є квітка маку. ЇЇ графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі.
Цього року, Український інститут національної пам’яті розпочинає всеукраїнську безстрокову акцію "Родинні історії війни". Аби взяти участь в акції, українцям пропонується опублікувати свою розповідь у будь-якій соціальній мережі під хештегом #РодинніІсторіїВійни та додати до тексту фотографію члена родини, чиєю історією ви ділитеся.
Друга світова війна, забравши мільйони життів, була найжорстокішою і найстрашнішою в історії людства. У пам’яті тих, кому судилося через неї пройти, назавжди залишився той важкий час.
Шкільний бібліотечно-інформаційний центр рекомендує вам, нашим читачам, прочитати наступні книги з цієї тематики, які написані письменниками різних країн.
 Ці книги - про подвиги, любов і надію, про горе і переживання, радість і бажання жити, а також самопожертву заради інших - словом, про те, якою була ця війна насправді, і чим довелося за неї заплатити.
І в першу чергу, пропонуємо вам прочитати

книгу херсонського письменника Леоніда Марченка «Клятве остались верны» про героїв-патріотів з Карантинного острова м. Херсона у роки Другої світової війни. Це документально-художнє видання про те, як діяла група відважних юних підлітків у роки лихоліття. Книга написана з історичною достовірністю та емоційною передачею тих почуттів, які володіли відважними патріотами у той час.
Мешканці Херсона завжди будуть вдячні героям, які у ті важкі часи відстоювали для нас право вільно жити у рідній країні, у рідному місті.
Книга «Бабин Яр» Анатолія Кузнєцова — це документальний роман, а також спогади письменника про розстріл євреїв восени 1941 року, про життя в окупованому Києві, а вже потім — про звільнення України від нацистів. Це все, що він бачив на власні очі, адже його будинок був розташований поруч із концентраційним табором. В цю ж книгу-документ Кузнєцова увійшли також спогади та свідчення людей, які пережили масові розстріли у Бабиному Яру.
Щоб світ побачив книгу саме такою, якою хотів її бачити автор: без правок, з усіма незручними для радянської влади спогадами, поясненнями та фактами, Анатолію Кузнєцову прийшлось вивезти перефотографовані рукописи з Радянського Союзу у 1969 році практично на собі, а згодом розшифрувати текст знімок за знімком, збираючи слово за словом. Потім, вже в Англії, в еміграції, він розкаже, чого це йому коштувало. Але документальна книга все ж таки вийшла у світ та розповіла людям всього світу про страхіття Бабиного Яру.
Ще одна книга про війну в Україні написана Докією Гуменною під назвою «Хрещатий Яр».
 «Хрещатий Яр» – твір про життя і настрої Києва 1941-1943 рр. – побачив світ у Нью-Йорку 1956 р. і одразу набув широкого розголосу. Читачів схвилювала щирість і правдивість зображуваних подій, адже сама авторка лишилася в окупованій нацистами столиці, набула гіркого досвіду зіткнення з ворожою системою мислення, емоційно та реально пережила все те, що згодом стало документальним підґрунтям роману «Хрещатий Яр». Ця книга виділяється з-поміж інших творів про Другу світову війну «своєрідним баченням тих незвичайних подій і настроїв, учинків, спонтанних суджень у найрізноманітніших прошарках суспільства», адже життя звичайних людей в окупації, як тоді казали «при німцях», багато десятиріч залишалося закритою зоною.
Наскрізна тема роману – доля України, спроба відновлення втраченої державності, визначення місця й ролі українського народу між двома тоталітарними системами. 
Книга Григора Тютюнника «Климко» розповідає про воєнне дитинство. У тяжку годину війни, коли донецький край окупували нацисти, дванадцятирічний хлопчик Климко зостався безпритульним, без шматка хліба і даху над головою.
Зі сторінок книги постають “обпалений” війною, світлий хлопчик Климко, самотня старенька бабуся Вуточка, що з надією чекає повернення з армії своїх синів, працелюбний і безкомпромісний юнак Іван Срібний, багато інших персонажів. Письменник змальовує правдиву картину життя того часу з його радощами, великими і малими людськими проблемами. Герої творів Григора Тютюнника стають нам до болю рідними і залишаються в серці на все життя.
Написати про війну дітям, не скочуючись до банальності або поверхового героїзму, звичайно непросто.

 Сучасний польський письменник М. Щигельський збирав матеріал для своєї книги «Ковчег часу» про варшавське гетто понад шість років. Чимало обставин взято з документальних свідчень, щоденників жертв Голокосту, спогадів людей, які допомагали рятувати єврейських дітей від загибелі. Та й у самого головного героя теж був прототип.
Повість Марціна Щигельского «Ковчег часу» переносить нас у Польщу часів Другої світової війни. Головному персонажу книги Рафалу - дев’ять років. Він живе у варшавському гетто. Понад усе на світі хлопчик любить читати, але дорога до бібліотеки стає щораз небезпечнішою. Його батьків немає. Дідусь, видатний скрипаль, переконує, що вони поїхали в Африку. Світ навколо дедалі більше нагадує Рафалові його улюблену книжку ­– «Машину часу» Герберта Уеллса: хижі морлоки у формі німецьких солдатів, з рушницями, чатують на кожному кроці. Та от настає день, коли з гетто доводиться тікати. Історична повість з невеликим фантастичним «вкрапленням» уміло адаптує тему Голокосту для молодших читачів, не нагнітаючи атмосфери, а залишаючи достатньо місця для дружби, вірності, доброти, надії й віри в майбутнє.
Дуже незвичний твір про війну письменника Ентоні Дорра «Все те незриме світло».

Дві сюжетні лінії роману знайомлять нас із двома протагоністами – хлопчиком Вернером, якому доведеться стати солдатом Третього Рейху, та незрячою французькою дівчинкою Марі-Лорою, яка втікає з окупованого Парижа до Нормандії, везучи із собою велику таємницю. Описуючи паралельно їхні долі, автор створює живих і пронизливих персонажів, які не лишають байдужими нікого.
«Все те незриме світло» зрежисовано з безпосередністю притчі, змонтовано з тривожних, болісних, щемливих сцен, підсилено постійною напругою та насичено промовистими символами. Ефектний і попри все життєствердний текст не тільки показує бридке нутро війни, а й дає надію, силою любові створює вихід з безвиході,» - писали літературні критики.
Роман Дорра, за який автор отримав Пулітцерівську премію, написано для дорослих читачів. Проте він легко ввійшов у коло читання старших підлітків завдяки переконливим підлітковим голосам та динамічності оповіді.
Австралійський письменник Маркус Зузак у своєму романі «Крадійка книжок» 

пропонує побачити та пережити Другу світову війну разом із дитиною, яка перебуває не зовсім зі звичної для багатьох читачів сторони барикад, оскільки є німкою.
У центрі сюжету — розповідь спершу
про дев’ятирічну, а наприкінці книги вже й зовсім дорослу Лізель Мемінгер, дорослішання якої відбувається на тлі війни. На перший погляд, Лізель є доволі звичною героїнею роману про війну — доброю, наївною, стражденною сиротою, на долю якої припало чимало викликів. Спочатку безвісти зникає її батько, якого звинувачують у комунізмі. Щоб врятуватися від переслідувань, мати віддає її разом із молодшим братом до прийомної сім’ї. А коли нарешті вона опиняється у новій родині, то дізнається, що попереду на неї чатує ще цілий океан страждань і випробувань. Але у цьому ворожому та буремному океані Лізель вдається знайти напрочуд міцний човен — книжки.
Справжня дружба та щира турбота одне про одного, кохання та люта ненависть, віра та відчай, війна та мир —
ось про такі головні теми пише автор.
Анна Франк «Сховище. Щоденник у листах» – це зовсім незвична книга про війну, яка описує глибоку й болісну правду. Це абсолютно справжній щоденник, який з 12 червня 1942 по 1 серпня 1944 року вела Анна Франк — дівчинка-підліток, яка протягом 25 місяців разом зі сім’єю переховувалася в столиці окупованих Нідерландів.
  
Читати «Щоденник» Анни Франк неймовірно важко і надзвичайно легко водночас. З одного боку, це один з найпотужніших текстів, які залишила нам Друга світова війна. Це жахлива історія Голокосту, написана єврейською дівчиною, яка разом зі своєю мамою, батьком, старшою сестрою та ще чотирма євреями переховувалися від нацистів на горищі занедбаного будинку в окупованому Амстердамі. Історія, що лякає своєю справжністю та фіналом, який знають усі, хоч він і залишається за лаштунками самої оповіді. Це прониклива, бентежлива та відверта історія її дорослішання, яка навряд залишить бодай когось байдужим.
Сьогодні ми вшановуємо пам’ять усіх тих,
хто наближав перемогу над нацизмом.
Всіх, хто звільняв Україну від нацистської окупації.
Всіх, хто став жертвою нацизму.
Віримо, що наша пам’ять про них,
віднині буде запорукою того, що подібна трагедія
більше не повториться у світовій історії.

четвер, 7 травня 2020 р.

Яскраве «фентезі» Марини і Сергія Дяченків


Популярність жанру «фентезі» у світі зростає з кожним роком все більше і більше.
Особливо це стало актуальним після буму “Гаррі Поттера”, який спричинив природній інтерес до творів подібного роду в українських читачів. Тема Хлопчика, що Вижив, пролунала у всьому світі, в тому числі і в Україні. Українські читачі люблять хороше фентезі та хочуть читати своїх авторів.
Українські видавництва активно друкують книги серій фантастики таких письменників як Марина та Сергій Дяченки, Олег та Валентин Авраменки, Генрі Лайон Олді, Андрій Валентинов, Володимир Арєнєв. Більшість із цих авторів писали російською, а потім перекладали свої твори українською і видавали їх на Батьківщині.
У 2005 році українське фентезі здобуває всесвітнє визнання: подружжя Дяченків стають найкращими письменниками-фантастами Європи. Загалом Україна чотири рази вигравала “Єврокон”: у 1994 році - Борис Штерн, у 2005 - Марина та Сергій Дяченки, у 2006 - Генрі Лайон Олді, у 2013 - Андрій Валентинов.
Шкільний бібліотечно-інформаційний центр пропонує вам ознайомить сьогодні з творчістю Марини та Сергія Дяченків — українських сучасних письменників, що працюють у жанрі фантастичної літератури. https://uk.wikipedia.org/wiki/
Марина та Сергій Дяченки — це не просто сімейний і письменницький дует, це особливе явище в сучасному світі фантастики й фентезі. У літературу вони прийшли з 1994 року і зараз загальний тираж їх книг перевищує мільйон. Автори понад 80 повістей та 25 романів, свій жанр вони визначають як «магічний реалізм».
У новій серії «Світи Марини та Сергія Дяченків», започаткованій видавництвом «Фоліо» у 2017 році, будуть опубліковані майже всі твори письменників (понад 26 томів), перекладені українською мовою і чудово проілюстровані.
Більшість творів призначена для молоді і дорослих, але є деякі, що розраховані на дитячу аудиторію.
Чотири книжки - «Дивовижні пригоди звичайних речей», «Добрі пригоди пречудових створінь», «Мишачі та мушачі, а також курячі природи», «Приголомшливі пригоди просто поруч», - призначені для зовсім маленьких читачів. Це збірки коротеньких казок про звичайні предмети та явища, що оточують нас кожного дня. Марина та Сергій вигадували їх для своєї доньки Стаськи, коли вона була маленька.
"Замовник багатьох наших дитячих книжок — це наша донька Стаська. Вона — неприхований рекетир. Із дворічного віку їй потрібно було щовечора розповідати нову казку. І не можна було повторюватися. Так народилося багато нових текстів, - згадуютьМарина та Сергій Дяченки.
Пропонуємо вам ознайомитись з пригодами двох братів з книги «Летючий капелюх»: «Два братики — Гордійчик та Андрійчик їдуть на літній відпочинок до свого дідуся. Одного дня вони разом з дідусем, песиком Хвостиком та козою Ізабеллою вирушають до річки, але несподівано для себе опиняються на Летючому Капелюсі, тобто на НЛО. Але, на щастя, у хлопчиків є тато — військовий льотчик, мама — інтернет-оператор, і... мобільчик...»
Буктрейлер на книгу «Летучий капелюх» https://www.youtube.com/watch?v=hk0EawE8WcU&list=PLrf7GrvrrJR68iouK0r1ncL3Z5h1lAJTr&index=2
Донька Стаська виростала і письменники перейшли на іншу вікову категорію. Вони зізнаються, що продовжують писати історії вже для підлітків. Так була написана книга «Пригоди Марійки Михайлової», де героїні вже 13 років,  «це ніби історії „на виріст” для неї».
Шкільний бібліотечно-інформаційний центр пропонує вам, нашим любим читачам, прочитати ці книжки онлайн:
«Ключ від Королівства» Книга 1: «Потрапити до Королівства легко. Піти мандрувати дорогами, захищаючи себе й супутників від небезпек, — просто. Повернутися додому — лише один крок.
Часом лише один крок відокремлює зраду від помилки, вірність від боягузтва, стриманість від байдужості, а сумнів від заздрості. Один крок до трону.
Який крок зробиш ти?» https://javalibre.com.ua/java-book/book/2925136
«Королівська обіцянка» Книга 2: «Така собі пересічна справа: п’ятьом принцесам знайти п’ять принців. Хіба що одна дещиця: Королівство — це новий світ у безмірі невідомого, і тут немає чужоземних принців. Просто немає. Отже, виконати королівську обіцянку неможливо, а не виконати її — втратити Королівство. Чим і ким пожертвує маг дороги заради виконання королівської обіцянки? Чим і ким пожертвує король Оберон — і заради чого, власне, ця жертва? Чим і ким можеш пожертвувати ти?» https://javalibre.com.ua/java-book/book/2925137
 «Зло не має влади» Книга 3: «І магічні формули, і маги-королі, і навіть вірні друзі часом виявляються безсилими — ні, не перед жорстокими чарами, а перед звичайною буденністю й забуттям. І тоді приходить Сарана — жахлива стонога і сторука навала змітає й витоптує все на своєму шляху, і не має від неї порятунку, і ніщо її не зупинить... Королівство, котре забуло свого короля, приречене на загибель і запустіння. «Зло не має влади» — лише слова...Ти теж так вважаєш?» https://javalibre.com.ua/java-book/book/2925138
Читати інші книги онлайн відомих письменників Марини та Сергія Дяченків ви зможете за цим посиланням: https://javalibre.com.ua/java-book



середу, 6 травня 2020 р.

Чарівні істоти Дари Корній: зустріч друга


Шкільний бібліотечно-інформаційний центр продовжує знайомство наших читачів з талановитою українською сучасною письменницею Дарою Корній, яка пише свої твори у стилі підлітково-молодіжного «фентезі».
 З деякими творами Дари Корній ми вас уже ознайомили і сподіваємось, що вони зацікавили вас своїм незвичним сюжетом та неординарними персонажами.
І якщо вам захочеться продовжити знайомство з цим неймовірним світом фантазії Дари Корній, то рекомендуємо вам почитати книги з багатосерійного циклу “Зворотний бік світів”.
Це міфологічне фентезі про безсмертних слов’янських богів, дія відбувається у сучасному часі, а головна героїня Мальва стартує з першої книги як випускниця львівської школи.
 Автор працювала над книгою дев’ять місяців, бо піднімала історичну літературу, занурювалася у світ слов’янської міфології. А початок книги їй приснився. «За мною ходило ім’я Мальва, — розповідала на одній із зустрічей з читачами Дара Корній. — Я познайомилася з дівчинкою, яка страшенно не любить свого імені Мальва. Моя донька склала словник молодіжного сленгу, бо я не знала, як розмовляє нині молодь. Дівчина Мальва не йшла мені з голови. Коли я втомлена лягла спати, якась сила о третій ранку піднімає мене з ліжка, і я розумію, що повинна щось написати. Писала півгодини і знову лягла спати…». Наступного дня Дара забула, що писала і, коли ввечері відкрила комп’ютер, побачила лист Птахи Стрибогу, яким починається роман «Зворотний бік світла».
   Письменниця зізналася, що писала роман з просвітницькою метою, щоб молодь знала і вивчала нашу українську історію, культуру і міфологію. Це все нікуди не поділося, воно живе в наших традиціях, обрядах народних свят, віруваннях. «Якщо люди, прочитавши мою книгу, почнуть цікавитися нашою міфологією, буду вважати, що якусь місію виконала, — сказала журналістам Дара Корній. — Існує таке поняття, як генетична пам’ять. Вона в мені є, як і в кожному з нас, і час від часу відкриває мені свої «файли». Звідси я й беру натхнення. А межа між реальністю, снами й іншими паралельними світами доволі хитка — це уже й наука доводить…»
У першій книзі «Зворотний бік світла» розповідається про сімнадцятирічну школярку Мальву Задорожню, яка одного дня дізнається про те, хто вона є насправді, і переноситься в світ безсмертних прадавніх богів.
  
Усе на світі має свій зворотний бік, свою протилежність, свою опору. Палке кохання і жагуча ненависть, запальна юність і мудра старість, крижана зима і буйне літо, світ і темрява, добро і зло. Але занадто довго хтось талановито смикав за мотузки почуттів безсмертних. І тепер не завжди друг – друг, а ворог – ворог. Світлі боги підступно зраджуватимуть, а темні будуть жертвувати собою заради порятунку світів, які зупинились над прірвою Хаосу. І, засліплені, готові зробити ще один крок…
У другій книзі «Зворотний бік темряви» Мальва перейшла до світу темних разом із своїм батьком - темним безсмертним Стрибогом. ЇЇ наставниця Птаха свідомо пішла на цей вчинок, адже вважає, що Мальва сама повинна зробити вибір: на чиїй стороні їй залишитися. Могутність дівчини зростає день у день, а знання – щогодини, та невдовзі вона дізнається про зворотній бік темряви. То чию сторону врешті-решт обере Мальва, адже від цього залежить майбутнє, і не лише її?
У третій книзі «Зворотний бік сутіні» розповідається про наступні пригоди Мальви.
Здавна між Темними та Світлими немає миру. Стриб покинув рід свого батька, володаря Тьми, заради Світлої жінки. Та вона пішла й заборонила шукати себе. А ось його доньку, Мальву, полюбила як рідну. Минули роки. Разом зі своїм батьком Мальва перейшла до світу темних. Вона повинна сама зробити вибір, на чиєму боці їй залишитися. Сили дівчини зростають...
   Та світ міняється. Заклопотані боги не одразу помічають постать у сірому каптурі. Чи зможуть Світло і Пітьма здолати сіре павутиння Сутінок?
Письменниця Дара Корній зізнається постійним прихильникам своєї творчості: «І тепер без читачів, без нових історій, без оцього прекрасного та дивовижного, майже не вигаданого, світу письменництва я життя свого не уявляю. І дякую долі, випадку, моїм дітям, котрі мене надихають.»
Шкільний бібліотечно-інформаційний центр пропонує вам обов’язково прочитати ці неймовірно цікаві книги, з героями яких ви будете переживати  незвичайні та небезпечні пригоди, а головне, задуматися про те, що є самим головним і важливим у людському житті!
Дара Корній. Біографія.Вікіпедія:
Читати онлайн книги Дари Корній: